Година психолога

Тема: Феномен Людського життя

Мета:

• сформувати уявлення учнів про цінності та їх роль у житті людини; 
• ознайомити учнів з основними аспектами проблеми смерті та безсмертя як фінальних цінностей людини;
• розвивати вміння учнів визначати зміст понять та їх найважливіших ознак, зв’язки між різними поняттями;
• спрямовувати учнів до гуртових роздумів над проблемами смерті і безсмертя, добра і зла, свободи та відповідальності, повноти життя та щастя.

Дискусійні питання:

1.     Ціннісні виміри людського життя.

2.     Смерть і безсмертя.

3.     Добро і зло.

Хід дискусії:

1.     Мотивація дискусії – учитель оголошує тему, зміст, правила ведення дискусії, звертає увагу на основні проблеми.

2.     Активізація діяльності:

o    В чому полягає, на вашу думку, сутність людини?

o    Який зміст ви вкладаєте у слово „цінність”?

o    Учитель дає можливість зачитати декілька варіантів творів-роздумів на тему „Я”, які були дані попередньо.

3.     Початок розгляду питань, винесених на дискусію:

1. Ціннісні виміри людського життя

Поміркуйте над такими запитаннями:

• Чи можна стверджувати, що крім цінності людини існує також її вартість?
• Чи існують сьогодні вартісні характеристики людини?

Підсумовуючи короткий обмін думками з цієї проблеми, учитель звертає увагу на наступне:

• За часів класичного рабства людину розглядали як „живе знаряддя”, ціна якого становила близько 30 монет;
• З часів виникнення перших держав відомий феномен проституції;
• В умовах ринкової економіки люди обмінюються на еквівалентній основі плодами своєї діяльності;
• В останні роки з’явилося чимало проблем, пов’язаних із продажем органів для пересадки іншим людям.

Як це можна оцінити?

На думку сучасних філософів, питання про те, чи має людина ціну, потрібно вирішувати, виходячи з того, що людина не лише матеріальна істота, й духовна. Духовні цінності не мають вартісних характеристик.
Висновок: якщо людина живе тільки одним днем, розмінює життя на багато дрібних справ, або самих тільки задоволень, то її життя у самому кінці варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку. Саме близькість смерті невблаганно ставить перед людиною питання про те, заради чого вона жила, що вона зуміла або встигла зробити.

2. Життя і смерть як фінальні цінності людини.
Найбільший дар, який людина отримала від Бога, - це можливість життя.
Поняття життя і смерті хвилювало людство протягом всієї його історії. Не раз стародавні мудреці, чи навіть християнські богослови задавались цим питанням. І вирішення його залежало від того, як вони трактували саму людину. Платон, розмежовуючи поняття душі і тіла, ставив тіло на останнє місце і трактував його як „в’язницю душі”. Таке трактування само по собі пояснювало земне життя, як щось непотрібне, як тягар від якого людина звільнялась завдячуючи смерті.
Була і друга крайність яка будувалась на основах матеріалізму. Там душа взагалі не бралась до уваги і людське життя характеризувалось як комплекс феноменів характерних для організмів, які з часом, втрачаючи свою життєдайну силу, помирають.
У християнському підході смерть це – ніщо інше, як перехід від одного життя до іншого.
Повне переосмислення змісту смерті приходить після приходу Ісуса Христа. В першу чергу Він показував свою силу над смертю і власним прикладом представив, що стається з людиною після смерті, а саме, воскресіння до іншого життя. Христос застерігає нас, щоб ми не боялися смерті, а більше дбали про те, як ми зустрінемо цю смерть, тобто дбали за стан духовний. Свою віру в воскресіння християни визнають у символі віри: ”Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку”.
Розповідаю притчу „Про багатого й Лазаря”, і пропоную її проаналізувати учням.
Ісус наголошує збирати собі скарби не на землі, а не небі, пропонує оселю в Отця, яку йде приготувати всім хто в нього повірить.
Та що б ми сьогодні не говорили про безсмертя, воно залишається таємницею. Все залежить від того кому ми віримо і яку світоглядну позицію, щодо цього питання, обираємо.
Є п’ять основних уявлень про безсмертя людини, та тільки одна наголошує на важливість моральності в житті людини. Тільки християнство говорить про життя як дорогу приготування до вічності і відповідальність за її укладання.
Без сумніву, життя – це найцінніший дар для людини, бо йдеться про її власне існування, покликане до участі в житті самого Бога. („Притча про блазня”).

3. Добро і зло.
Слово вчителя:
Усі ми в дитинстві захоплювалися казками, де є постійна боротьба між добром і злом. В кожній казці добро перемагає зло: А чи гарно усе так у реальному житті?
Одні вважають що люди це вівці, інші вважають їх хижими вовками. Обидві сторони можуть навести аргументи на користь своєї точки зору. Ті, що вважають людей вівцями, можуть вказати хоча б на те, що вони легко виконують накази інших людей, навіть на шкоду собі. Можна ще доповнити що люди йдуть за своїми вождями на війну, яка не дає їм нічого, крім розрухи, що вони вірять будь-якій нісенітниці, якщо вона підкреслена авторитетом можновладця.
Запитання до учасників дискусії:

• Хто, на вашу думку, людина – вовк чи вівця? Вона уособлення добра чи зла?
• Якщо більшість людей – вівці, то чому вони ведуть життя, яке не відповідає їхній сутності?

Історія людства написана кров’ю. Це історія постійного насильства, так як люди майже завжди підпорядковували собі подібних за допомогою сили.

• Невже, Гітлер сам убив мільйони євреїв? Невже, Сталін власноручно знищив мільйони своїх політичних противників? Ні. Ці люди були не одні. Вони розпоряджалися тисячами інших людей, які вбивали і катували, роблячи це не тільки з бажанням, але навіть з задоволенням.
• Такий мислитель, як Гоббс, з цього всього робив висновок: людина людині – вовк! І сьогодні багато з нас дійшли висновку, що людина від природи являється злою істотою, що вона нагадує вбивцю, якого від улюбленого заняття може стримати лише страх перед сильнішим вбивцею.
• Чи повинні ми дійсно вважати, що більшість звичайних людей – це вовки в овечій шкурі?
• Може, є інше, краще пояснення цьому дивному протиріччю?
• Чи потрібно чинити опір вовкам, якщо ми в тій чи іншій мірі вовки?
• Чи являється людина по своїй суті злою, чи доброю і здатною до самовдосконалення?
•  
• Що, на вашу думку може змінити ситуацію на краще? Чи може змінитися сама людина?
• Який можна зробити висновок з цієї дискусії?

Висновок: Люди не вовки і не вівці. Перш ніж діяти, слід зважити можливі наслідки, намагатися передбачити як найближчі, так і віддалені, як позитивні, так і негативні. Й завжди пам’ятати, що ми – люди, а, значить, мусимо відповідати за свої вчинки.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ШКОЛІ

КОРЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Мета: сприяння кращому знайомству дітей між собою, згуртуванню колективу; закріплення нових норм поведінки; сприян­ня швидкій адаптації дитини до шкільного життя.

Вступне слово. Діти, ви знаєте, що кожен з нас не може залишатися все життя таким, яким народився. Дитина росте, розвивається, вчить­ся сидіти, повзати, ходити, розмовляти, само­стійно їсти, одягатися, гратися, виконувати деяку роботу (наприклад, складати після себе іграшки, постіль, мити брудний посуд тощо).

Ви підросли, стали дорослішими, багато чого навчилися. Що ви вже вмісте робити самостійно? Як допомагаєте своїм батькам? Чим відрізняєтеся від себе малого?

Отже, 1 вересня ви всі прийшли до школи, сіли за парти. Вас уже можна називати шко­лярами. Але прийшовши сюди, ви побачи­ли, що тут існують правила поведінки, яких необхідно дотримуватися, щоб вас справді можна було назвати школярами. Адже бути ними — це не лише ходити до школи, мати гарний портфель, нові олівці, фломастери та нові й цікаві підручники. А що це за правила, ми з'ясуємо разом.

Вправа «Знайомство»

Кожен з вас має ім'я. А чи знаєте ви, що ім'я дається людині раз на все життя? Воно допомагає іншим звертатися саме до вас, а вам — до інших. Ім'я має бути дорогим для вас, адже його дали ваші найрідніші люди — мама й тато.

Як вас називають удома? Як повністю зву­чить ваше ім'я? Чи подобається воно вам? Чи знаєте ви, що воно щось означає? Імена почали давати дуже давно за певні риси, особ­ливості поведінки. Про це яскраво свідчать імена індіанців. Наприклад: Швидка стріла (так назвали людину, яка дуже швидо вико­нувала роботу), Пильне око (ім'я людини, яка мала гострий зір) та багато інших. Може, й ви наведете подібні приклади?

Що означає ваше ім'я? Якщо не знає­те, то обов'язково поцікавтеся в батьків, а потім розкажіть нам. Чи подобається вам ваше ім'я? Чи хотіли б ви його замінити на інше? (За допомогою м'ячика, або іншого «фантика» діти знайомляться, відповідають на поставлені запитання.)

Нам неприємно, коли нас називають інак­ше, тому перше правило - звертатися один до одного на ім'я. Не використовувати пріз­виськ!

Дуже часто вам потрібно звернутися за допомогою до вчителя. Уявіть собі, що він на вас не дивиться. Як ви до нього звернетеся? (Діти розігрують ситуацію — якщо щось пот­рібно, то підносити руку, а якщо вчитель не дивиться — звернутися до нього, називаючи на ім'я та по батькові.)

А зараз ми познайомимося із однією дів­чинкою, яку звуть Уляна. (Зачитується вірш Людмили Шафрай «Уляна неслухняна».)

Уляна неслухняна

Я Уляна Неслухняна. Ну, а може, й не Уляна,

Не скажу своє ім'я, Хто я, звідки і чия.

Хоч непослухів багато, Та не знають мама й тато,

Де й знайшли мене таку, В череді чи в буряку.

«Вибач», «Дякую», «Будь ласка», «Поможи, як твоя ласка»,—

Не потрібні ці слова! Бо ж відсохне голова,

Як усіх їх пам'ятати І усім завжди казати.

Хто це вигадав вітатись, Старшим місцем поступатись?

Ще чого? Чи ж я дурна?! Он їх скільки? Я ж одна!

Я люблю посперечатись,Подражнитись, покривлятись...

А як мама погука,  Покажу їй язика.

Нащо слухатись батьків, І бабусь, і дідусів?

Як почну каверзувати, Верещати і кричати,

Все і так мені дадуть, Лиш аби мене не чуть!

Їсти кашу я не стану, Ані сир, ані сметану!

А яєчню й ковбасу Я собаці віднесу.

Рибу викину котові. Дайте тістечка медові!

Ще й морозива кіло, Щоб у горлі залягло.

Нащо іграшки складати? Завтра знов їх витягати!

Мити посуд? Ні-ні-ні! Не до мене! Не мені!

Мама: — Скоро свято. Ждуть його усі малята.

Взимку, доню, ти це знай, Чудотворець Миколай

У віконця зазирає  І слухняних помічає,

Диво-торбу дістає, Подарунки роздає.

Ти ж гостинця від Миколи Не отримаєш ніколи!

Нумо, доню, схаменися І на себе подивися!

— Ой-ой-ой! Перелякалась! Аж під стільчик заховалась!

Аж від страху вся тремчу І зубами цокочу!

Звідки знати Миколаю, Що я вдома виробляю?

Ти, мамуню, скажеш теж! Та ж усіх не встережеш!

Ось і свято на порозі. Залишивши на підлозі

Одяг, іграшки, взуття, Купу різного сміття, Врешті спати я лягаю.

Час уже і Миколаю З диво-торбою прийти І гостинці принести.

Лиш заплющила я очі, Як з'явився серед ночі Гість у білому вбранні.

Під подушечку мені Щось ураз поклав тихенько І хотів піти швиденько.  

Хто такиий! — його питаю, Так, немов сама не знаю.

Гість мені відповідає:— Той, хто зветься Миколаєм.

— От і добре! — я зраділа — То берись хутчіш до діла!

Диво-торбу діставай І скоріше подавай

Шоколаду, мармеладу,І побільше рафінаду,

Викладай халву, ізюм, і цукерки, і лукум,

Вафлі, печиво-солому!З'їм усе, не дам нікому!

Головою похитав Миколай і запитав:

— Хто спалив котові вуса?

Хто помадою індуса на вікні намалював?

Хто бабусі підсипав позатого понеділка Цукру й солі у тарілку?

— Ні, та то ж була не я! Мабуть, подруга моя!

— Як не соромно брехати, Ще й на подругу звертати?!

Хто де ножиці узяв, скатертину обкарнав?

Хто порвав сорочку діду?

Скинув куряче яйце?Ось і май тепер за це!

Що за рік ти заробила, Те й твоє сьогодні, мила, —

Так сказав мені і зник.Під подушку я — і в крик!

Там лежить якась гіляка, Чи то різка, чи ломака

Ну і ну, от тобі й на! Та нащо мені вона?!

Вийшла з лялькою Катруся, Із ведмедиком Ганнуся,

Всім показує Василь Свій новий автомобіль.

У маленької Марічки Теплі білі рукавички,

Й червоненькі чобітки Йдуть по снігу залюбки.

У Ірини — апельсини, Ананаси — у Дарини...

То чому ж мені дубець?!. Ось і казочці кінець.

Отже, діти, запам'ятаймо кілька правил.

•    Бути ввічливим.

•    Слухатися батьків і вчителів.

•    Не сваритися.

•    Не задирати носа, якщо вам щось вда­лося краще, ніж іншим.

•    Не ображати одне одного.

•    Якщо вчинили недобре, не боятися в цьому зізнатися, вибачитися й визнати свою помилку.

Вправа «Острів плаксіїв»

Зараз ми потрапимо на острів плаксіїв, на якому перебувають ображені діти. Вони го­лосно плачуть і вередують. Ваше завдання — заспокоїти цих дітей, а якщо потрібно — то вибачитися. (Вибирається одна дитина, яку образили, й кожен по черзі її заспокоює, а потім «плаксій» каже, чиї заспокійливі слова йому найбільше сподобалися.)

А зараз ми дізнаємося, як треба писати в шкільних зошитах. Чи, може, ви вже знаєте? Так, писати слід калігрфічно. (Зачитується казка «Гуси-лебеді».)

Гуси-Лебеді

Першокласниця Неля виконувала до­машнє завдання з математики. Їй потрібно було написати аж три рядки цифри «два». Дівчинка жваво взялася виводити у зошиті гарні двійки. Вони вдавалися їй саме такі, як говорила Марія Федорівна, вчителька Нелі: з плавно вигнутими шиями й задертими до неба хвостиками. Одне слово, схожі на гусей або на лебедів.

Спочатку все було добре. Вже дві ватаги лебедів упереміш із гусаками, гордо вигнув­ши довгі шиї, акуратними рядочками пливли сторінкою Нелиного зошита...      

Аж раптом... Кіт Мурчик, який досі грівся у дівчинки на колінах, вирішив роздивитися ближче, що ж там робить Неля і... Це було жахливо: Мурчик скочив на стіл, зазирнув у зошит, хижо вигнувся й зашипів.

Що тут зчинилося! Справжній переполох у зошиті! Пернаті кинулися навтьоки! Гусаки напирали на лебедів, лебеді щипали гусаків!.. Де й поділися стрункі рядочки, кожен птах плив світ за очі.        

— Куди ви?! — сполошилася Неля. — А як же домашнє завдання?!

Та двійки здійняли такий ґвалт, що вже нічого не чули — над сторінкою тільки пір'я літало.

— Гусь-гусь-гусь?!! —ледь не плакала дів­чинка. Та марно...

Тоді Неля швидко написала рядочок оди-ничок, схожих на батоги. Це допомогло: гуси-лебеді злякалися батогів і знову виши­кувалися в рядочки.

Наступного дня Неля отримала 12 балів з математики, а Марія Федорівна сказала іншим дітям:

— Діти, беріть приклад з Нелі, вона гар­но виконала завдання, до того ж не полінувалася повторити вивчену раніше цифру «один».

Решта правил.

•    Писати в зошитах каліграфічно.

•    Дотримуватися вказівок учителя.

А ще в школі є перерви, під час яких усі діти мають відпочивати, щоб потім прийти на урок і почати працювати. А якщо ви будете голосно кричати, бігати, то заважатимете відпочивати іншим дітям, і самі не відпо­чинете.

•    На перерві — відпочивати.

•    Розмовляти неголосно.

•    Не бігати по коридорах.

•    Дотримуватися правил поведінки в класі.

•    Ще які правила ми не запам'ятали? Давайте подумаємо?

•    Нікого не обманювати. (Зачитується казка «Найгірше — обманювати».)

Найгірше — обманювати

«Найгірше —обманювати», —сказав мені тато. А я почав думати: якщо обманювати — найгірше, то все інше — найкраще. Навіть варення з шафки з'їсти — найкраще.

А я думав, що найгірше — з'їсти варення. І з'їв варення.

А коли мама запитала, хто з'їв варення, я чесно признався. Бо найгірше — обманювати.

Але мама чомусь усе одно поставила мене в куток. Я подумав: тато вважає, що найгір­ше — обманювати, а мама, що найгірше — з'їсти варення.

А хто з них правий, як ви думаєте?

Вправа «Дерево поведінки»

Діти вирізають дерево, замальовують його. Вирізають листочки. Разом із психологом записують усі правила на листочках, які приклеюють до дерева.                        

Година психолога: «МИ - ДРУЖНИЙ КЛАС!»

З учнями початкової школи проводять цикл занять з метою підвищити рівень згуртова­ності класу, створити умови для залучення дітей-аутсайдерів до спільної діяльності з однокласниками. Нижче подано одне з занять, яке можна проводити із учнями 2—3-х класів.

Для заняття добирались такі завдання, щоб під час їх спільного виконання учасникам потрібно було виявити відносини співпраці. взаємодопомоги, прагнення знаходити спіль­ну мову, бути готовими до спільного подолан­ня труднощів.

Група дітей для проведення заняття має складатися не більш як з 15 осіб, щоб можна було сформувати 3—4 невеликих команди.

Тривалість заняття — 45—60 хв.

Ведучий. Учні, щоб з'ясувати, чи дружний ваш клас, проведемо гру. Але для цього потріб­но об’єднатись в команди. Нехай це зробить жереб. Для цього напишіть свої імена на арку­шах, згорніть їх і складіть у коробку (шухляду, шапку). Тепер потрібно вибрати того, хто витягатиме аркуші для кожної команди.

(Уже тут часто виникає напружена ситуація: хто тягтиме жереб?! Дітям потрібно домовитися про це, часто допо­магає лічилочка.)

Ведучий. Зараз ви виконаєте завдання. Але пам'ятайте, що ви — дружна команда, ви маєте виконувала завдання разом і так, щоб не сваритеся, знаходити рішення без бійок і поганих слів. Якщо ви штовхатимете один одного,  ображатимете іншого поганими словами, якщо хтось захоче робити все сам і не даватиме робити це іншим — команда отри­має штрафні очки.

Перше завдання (кожній команді). Побудувати будинок (машину, інший об'єкт) з набору деталей «Конструктор».

(Члени команд мають домовитися, який об'єкт вони збиратимуть. Це теж можна вирішити за жеребом.)

Умови виконання завдання: один член кожної команди має по черзі підходити до столу з деталями і брати тільки одну необ­хідну деталь. Переможцем вважається та команда, що швидше за всіх зібрала об'єкт і при цьому набрала найменше штрафних очок.

(Хоча цей конструктор призначений для дітей 5—7 років, деякі команди не могли швид­ко впоратися із завданням, тому брали поміч­ників із команди, що вже закінчила збирати свій об'єкт.)

Після цього завдання слід перетасувати склад команд, щоб діти могли практикувати свої навич­ки спілкування з усіма однокласниками.

Друге завдання. Придумати казку (розпо­відь) за картинками.

Кожна команда отримує кілька карти­нок,  їх на 2—3 більше, ніж членів команд. Використовуючи картинки, діти мають придумати спільну казку (розповідь). Потрібно обов'язково нагадати, що у творі беруть участь усі члени команди, при цьо­му комусь доводиться використовувати 2 картинки.

{Дітям потрібно домовитися, хто скіль­ки картинок візьме і які.) Потім команди по черзі розповідають казки, які вони придума­ли, при цьому кожен учасник показує кар­тинку, яку він використовував для створення своєї частини казки.

Третє завдання. Командам роздають арку­ші паперу розміром А3. Потрібно намалюва­ти докладний план класу, але за умови, що робота розбита за часом на кілька етапів (кра­ще за кількістю команд). Після кожного ета­пу (наприклад, 10 хвилин) кожна команда передає те, що вона встигла виконати, іншій команді, яка продовжує складати план, і так доти, доки кожен план не пройде по колу через усі команди.

Мета завдання:

1.  Команди мають домовитися, як вони позначатимуть кожен елемент класу (стіл, стілець, дошку тощо), щоб, одержавши час­тину виконаного завдання від попередньої команди, зуміти з'ясувати, що намальовано.

2. Команди можуть домовитися і про те, що кожна з них з них малює певну частину класу (наприклад, перша команда — столи, друга — стільці, третя — шафи і дошки тощо).

3. Члени команди мають домовитися між собою, хто що малює, — адже кожен має намалювати кілька об'єктів!

Щоб мати змогу оцінити внесок кожної команди у складання плану, кожна команда може виконувати завдання іншим кольором ручки (фломастера).

Для оцінювання 2 і 3 завдань можна запро­сити вчителя.

Після гри ведучий запитує дітей, чи спо­добалася їм гра? Чи дуже складно було дотри­муватися правил? Які якості особистості допо­магають під час спільної роботи?

Година спілкування «У колі друзів»

для учнів 4 класу

Мета: розвиток здатності розуміти свій емо­ційний стан та емоційний стан оточення, мож­ливості до самовираження, зняття бар'єрів у спілкуванні, виховання уміння співпереживати; формування колективістських рис.

Обладнання: скотч, фломастери, кольорові олівці, ватмани із зображенням будинка (за кількістю груп), альбомні аркуші, кольоровий липкий папір, кольоровий картон (для квітки).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово психолога

Доброго всім дня і гарного настрою! Я рада зустрічі з вами. Сподіваюся, ви також.

Кожен ранок ми починаємо з привітань: ми вітаємося і з нами вітаються. І від того, як ми це робимо, залежить наш настрій. Ми сьогодні вже привіталися один з одним звичним способом, а зараз давайте це зробимо без слів (кулачками, ліктями, підморгнемо і посміхнемося).

Сьогоднішня тема нашої години спілкуван­ня «У колі друзів». Ви провчилися разом уже 4 роки. А чи добре ви знаєте один одного? Які ми, що любимо, а що ні? Давайте перевіримо.

Вправа «Автопортрет»

Зараз вам доведеться побувати в ролі худож­ника. Перед вами аркуші паперу, олівці, флома­стери. Намалюйте, будь ласка, свій портрет. У ньому постарайтеся відобразити свій настрій на цей момент. Немає значення, наскільки це вам вдасться. {Діти малюють.)

Наша виставка налічує ___ портретів. Чи є між ними однакові або схожі? Немає. І бути не мог­ло, адже кожна людина — це окреме «я», це — особистість, мало чим подібна до сусіда по парті. Ви говорите по-різному, по-різному мислите і висловлюєтесь, уболіваєте один за одного, іноді сперечаєтесь. А іноді й сваритесь. Так, всі ви неповторні, але разом ви одна сім'я, один клас. Вам часто доводиться підстав­ляти плече один одному у важкі хвилини.

Вправа «Карниз»

Давайте зіграємо в гру, яка називається «Кар­низ». На підлозі проведено крейдою лінію. Вона буде символізувати край карнизу дев'ятиповер­хового будинку. Вийдіть всі, будь ласка, сюди і станьте вздовж цієї лінії так, щоб носочки ва­шого взуття торкалися її. Уявіть, що ви стоїте на краю карнизу і зараз кожному з вас треба пройти краєм його з правого кінця в лівий. А для цьо­го, щоб не впасти, ви повинні всіма силами до­помагати один одному. (Всі проходять по черзі.) Після виконання вправи провести обговорення:

— Чи страшно вам було?     - Чому?

(Необхідно підвести дітей до думки, що без допомоги друзів ніхто не зміг би пройти краєм цьо­го карнизу.)

Психолог:

Кожному з нас доводилося порівнювати себе з друзями, замислюватися, хто з вас найкращий, найрозумніший, найдобріший.

Вправа «Сходинки»

Перед вами 10 сходинок (роздають аркуші зі сходинками). На найнижчій сходинці стоять найгірші (злі, завидющі) хлопчики і дівчатка, які є серед нас, на другій сходинці — трохи кращі, на третій — ще кращі, а ось на верхній сходинці сто­ять найкращі (добрі, розумні) хлопчики і дівчат­ка. На яку сходинку ви поставили б себе і свого друга? Підпишіть фігурки своїм та друговим іме­нами та розмістіть їх на відповідних сходинках.

Після виконання дітьми завдання провести обговорення за питаннями:

— Чому ти розмістив себе на цій сходинці?

— Чому ти розмістив друга на цій сходинці?

Психолог:

Чотири роки ви живете однією сім'єю і всі ми переконалися за попередніми вправами, на­скільки дружно. Відомо, що кожна сім'я повинна мати свій будинок. Я пропоную вам зараз заселитися в цей будинок. (Психолог дає дітям великий аркуш паперу із зображенням будинку. Діти працюють навколо великого столу або на підлозі, щоб у  кожного був доступ до малюнка. Якщо дітей багато, їх можна поділити на дві команди і дати  два малюнки з будинками.)

Після виконання роботи ви повинні будете представити свою роботу і розповісти, хто де поселився. (Після завершення роботи проводиться обговорення.)

Чудовий будинок і місця вистачило всім, цоб добре жилося, мабуть, необхідно дотримуватися певних правил співжиття. Я по черзі читаю різні правила. Якщо ви з ними будете згідні, підносьте руку.

1. Треба допомагати мамі мити посуд.

2. Робити комусь зле, якщо ніхто не бачить.

3. Не вмиватися.

4. Берегти та охороняти рідну природу.

5. Шанувати працю інших людей.

6. Галасувати, коли хтось відпочиває.

7. Бути вихованим, стриманим.

8. Обманювати, вихвалятись.

9. Насміхатися з чужого горя.

10. Добре вчитись, багато читати.

11 .Не слухатися батьків.

12. Допомагати друзям у біді.

13. Ділитися тим, що в тебе є.

14. Усе в хаті перекидати.

15. Ображати інших, грубіянити.

16. Захищати слабкого.

17. Давати здачі кривдникам.

18. Спати на уроках.

19. Красти.

20. Піклуватися про менших і слабших. (Наприкінці роблять висновок, що всі обирали лише ті правила співжиття, які спрямовані на добро, тому і в буденному житті необхідно часті­ше робити добрі справи.)

Психолог:

Поки ми обирали правила співжиття, у дворі нашого будинку виросла чарівна квітка-семицвітка. На її пелюсточках написані хороші сло­ва, але не вписано імена. Відірвіть кожен по пе­люсточці, подумайте, кому б ви хотіли сказати такі слова, впишіть ім'я і подаруйте йому цю пелюстку (кількість пелюсток на квітці має відповідати кількості дітей у класі). Приклади написів на пелюстках:

1. Ти мені подобаєшся, давай дружити.

2. Ти маленька, слабка, я буду тебе захищати.

3. Мені подобається, як ти посміхаєшся.

4. Ти чудовий друг.

5. Ти вмієш берегти таємницю.

6. Ти щедрий і завжди з усіма ділишся.

7. 3 тобою весело.

8. Ти дуже гарний.

9. 3 тобою цікаво спілкуватися.

10. Я хочу сидіти з тобою за однією партою.

11. Ти добрий і лагідний.

12. Мені хочеться зробити для тебе щось при­ємне.

13. Ти справжній спортсмен.

14. Без тебе буває сумно.

(Психолог повинен простежити, щоб пелюст­ку отримала кожна дитина.

Психолог:

Квітка допомогла вам сказати добрі слова один одному. Я гадаю, всім було приємно: і тим, хто дарував, і тим, хто отримував.

Як змінився настрій? Покращав? (Діти відпо­відають.)

Скажіть, від кого залежить, щоб у класі нам було затишно і добре, щоб вам хотілося сюди, в коло своїх друзів? (Діти відповідають.) Звичай­но, від нас із вами. Тільки тоді, коли ми разом, коли вболіваємо один за одного, тоді кожному затишно і легко в класі, у школі.

Добігає кінця наше заняття. Ще раз усміхнімо­ся один одному. До побачення! До нових зустрічей!

Якими діти народжуються – ні від кого не залежить,

але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

                                                                                      (Плутарх)

 ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ

з учнями 11 класу  на тему:

„Життя - найвища цінність"

Мета: дати можливість усвідомити кожному учаснику найважливіші     життєві цінності на сьогодні.

Обладнання: кольорові листочки, кораблики, плакат з дівчинкою, плакат з ялинкою.

ХІД       ЗАНЯТТЯ

1.  Вправа - введення в тему заняття. (1 хв.) Оголошення теми.

2.  Вправа „Наші очікування"    (2 хв.)

Всім учасникам роздаються стікери, на яких пропонується написати, що вони очікують від сьогоднішньої зустрічі з огляду на тему заняття.

3.  Вправа „Знайомство" (5 хв.)

Учасникам пропонується назвати своє ім'я та найвищу для них цінність.

I етап - учні

II етап - батьки

4.  Вправа „ Життя - найвища цінність" (30 хв.)

Мета: надати учасникам можливість відчути вагомість своїх         переконань і життєвих цінностей.

Хід вправи: учасникам пропонується на 6 стікерах одного кольору написати 6 (по одній на кожному стікері) найважливіших речей у їхньому житті, які вони вже мають. Тренер наголошує: „Напишіть саме те, що є для вас найголовнішим у житті, що ви вважаєте найціннішим, чим ви пишаєтесь". Після цього тренер пропонує проранжувати свої цінності, виклавши їх (листочки) перед собою так, щоб найважливіше було найближче до учасника, а все інше - трохи далі, залежно від значущості для нього.

Потім на стікерах іншого кольору (яскравішого) учасникам пропонується записати свою найголовнішу мету, її ще немає, її треба досягти. Мету учасники вставляють, як вітрило, на кораблик і за пропозицією тренера ставлять на такій відстані від себе, як далеко, на їхню думку, є від них їхня заповітна мрія.

Після цього тренер пропонує учасникам подивитися на стікери, що символізують їхні цінності та мету, й відчути, що дійсно найважливіші речі в їхньому житті. „Але, далі веде тренер, - у житті буває так, що на реалізацію наших цінностей ми витрачаємо певний час: на сім'ю, на улюблену справу, друзів, а час у нас один - на все життя. Досягнення нашої мети теж вимагає певного часу, і тільки в нашій владі вирішити, де його взяти. Подивіться на свою мету, і, якщо ви хочете її досягти, вам потрібно від якоїсь з ваших цінностей взяти трохи часу (відмовитись). Стікер з цією цінністю покладіть збоку, поруч з собою. А мету можете наблизити настільки, на скільки ви додали їй часу, енергії."

Ще двічі тренер пропонує учасникам відкласти по одній своїй цінності, задля наближення своєї мети. Якщо хтось із учасників відмовляється це робити -наполягати не слід.

У той момент, коли більшість учасників наблизили свою мету настільки, наскільки змогли, їм надається можливість коротко поділитись своїми почуттями (як правило, вони не прості). Тренер з повагою вислуховує, лаконічно погоджується із тим, що це була дійсно складна робота, після чого пропонує їм розмістити їх цінності і мету так, щоб учасникам було якомога комфортніше. Коли „візерунки" будуть готові, учасники дивляться на них і роблять висновок, що вони різні, неповторні, унікальні.

Тренер пропонує стікери і кораблики забрати собі і зберегти на щастя.

Питання для обговорення:

•    Як ви думаєте, з якою метою ми виконували цю вправу?

•   Життя - найвища цінність. Що знецінює, знищує найвищу цінність?

ДО УВАГИ ТРЕНЕРА

Головний висновок, який ми маємо зробити - в кожного з нас є свої цінності, своя особиста позиція, свої переконання. Тільки усвідомивши їх значущість і вагомість, ми можемо зробити власний вибір, прийняти певне рішення.

5. Вправа „Зворотній зв'язок"   (5 хв.)

Мета: визначити, чи здійснились очікування, чи залишили слід в пам'яті проведені вправи.

Учасникам пропонується продовжити речення „Я сьогодні..." , висловити свої почуття.

6. Вправа „Прикрась ялинку"   (3 хв.)

Учням пропонується прикрасити новорічну ялинку своїми очікуваннями.

7. Заключне слово психолога. (2 хв.)

На сьогодні наш час вичерпаний. Ви гарно попрацювали, тому я щиро вдячна вам за співпрацю. Я сподівають, я переконана, що ви проживете довге, щасливе, насичене цікавими подіями життя, обов'язково збудуться всі ваші найзаповітніші мрії. Цього я вам щиро бажаю. До побачення.

НА ПОРОЗІ ВИБОРУ

ВИХОВНА ГОДИНА ДЛЯ УЧНІВ 9 КЛАСУ

Мета: розвивати навички самоаналізу та саморозвитку; активізувати побудову своєї життєвої перспективи професійного майбутнього; зорієнтувати учнів на вибір профілю навчання у 10-му класі.

Обладнання: бланки анкет, вислов­лювання видатних людей, таблиця з пе­реліком предметів з кожного профілю, таблиця «Особливості сучасного ринку праці».

Епіграфи:

«Розум полягає не тільки в знанні, але й вмінні застосовувати знання на ділі» (Аристотель, 384—322 рр. дон. є.).

«Пізнай себе — і ти пізнаєш, весь світ» (Народна мудрість).

«Читання робить людину знаючою, бес­іда —винахідливою, а звичка записувати — точною» (Бекон Френсіс, 1561—1626 рр.).

Хід заняття:

1. Організація учнів, привітання гос­тей

Добрий день, дорогі учні та Шановні гості! Рада привітати вас на виховній годині, яку ми назвали «На порозі вибору». Звичайно, нікому не дано з абсолютною точністю визначити своє майбутнє, та все ж кожному під силу намітити власний шлях, але для цього дуже важливо вивчити здібності, визначити орієнтири життєвих шляхів. Який обрати? З якою професією поєднати своє життя? У цих пошуках може стати в пригоді психологія.

2. Мотиваційна тренінгова вправа

Роздумуючи над питаннями «Яким спеціалістом стати у майбутньому?», кожному з вас насамперед важливо досить чітко розставити пріоритети своїх загальних життєвих цінностей. Обрана професія повинна вкладатися в схему бажаного вами стилю життя, допомагати в досягненні мети. Для того, щоб зважити цю ситуації, пропоную вам взяти участь у грі, яку мож­на назвати «Аукціон життя».

У кожного з вас є 10 сердечок, які під час гри будуть символізувати саме вас: ваші зусилля, ваш час, здоров'я, тобто ваше життя. В процесі гри сердечка можна обміняти на той чи інший лот, в якому буде запро­поновано 2 «товари». Але придбати можна лише щось одне. Свій вибір серед двох зап­ропонованих альтернатив потрібно робити швидко. Максимальна кількість лотів — 10, але в них може бути різна вартість, тоб­то будуть лоти, ціна яких більше, ніж один жетон. Якщо ви використаєте всі жетони, ви уже нічого не зможете «купити». Назву «товару», який ви готові «купити», напишіть на сердечку і відкладіть його убік, як уже ви­користаний. Перехід до наступного лоту оз­начає, що попередній знято з «торгів».

Перегляньте ваші сердечка. Чи все, що ви придбали, вам сподобалось? Змінили б ви свій вибір, якби знали всі товари перед по­чатком гри?

Це гра і ми можемо зіграти ще раз, а мо­жемо змінити правила гри. Чи реально зро­бити це в житті? На жаль, ні. Тому треба серйозно помислити над тим, до якого жит­тя ви прагнете. І це, поряд з оцінкою своїх здібностей, нахилів, вивченням потреб су­часного ринку праці, повинно стати одним з важливих критеріїв у виборі свого профе­сійного майбутнього.

Не актуальні професії:

•    юристи;

•    бухгалтери;

•    економісти;

•    фінансисти;

•    менеджери з продажу.

•   Актуальні професії:

•  кваліфіковані робітники;

• інженери виробництва;

•  екологи;

•  хіміки;

• технологи харчового ви­робництва;

•  спеціалісти машинобудівництва;

•  спеціалісти будівництва;

•  бізнес-аналітики;

•  програмісти.

3. Анкетування дітей із  запитаннями вибору про­філю

Діти, більшість з вас сьогодні стоїть на порозі вибору профілю навчання, а не майбутньої професії. Але я сподіва­юсь, що ця інформація буде для вас корис­ною і допоможе вам зробити правильний вибір. І тому цікаво дізнатися вашу думку. Запитання;

•    Який профіль навчання вас заціка­вив?

•    Які предмети цього профілю ви б хо­тіли вивчити поглиблено?

•    Які предмети, крім названих, ви ба­жаєте вивчати в обраному профілі?

4. Підсумок

Таким чином, на виховній годині ми намагалися проаналізувати свої здібності та засоби їх реалізації в майбутньому про­фесійному житті, та можливості їх розвитку в навчальному процесі нашого ЗНЗ, — його різних профілях навчання в старших класах.

Сподіваюсь, що наша розмова допомо­же вам відповісти на запитання: «Хто я? Чого я хочу? Що я можу? Який профіль на­вчання оберу в 10 класі?».

Бажаю всім вам стати особистістю, яка багато знає, багато до чого прагне і обов'язково цього досягає.

Година спілкування на тему:

«Шлюб – вершина щастя, чи початок випробувань»

Мета: з’ясувати рівень інтересу старшокласників до питань сім ї та шлюбу; спонукати їх замислитись над проблемами сімейних стосунків; виховувати серйозне, відповідальне ставлення до шлюбу, застеріга­ти від поспішних, необдуманих кроків; спрямовувати учнів на формування вимогливості до себе, на розви­ток найкращих якостей і моральних чеснот.

ОБЛАДНАННЯ:

-  запис  «Весільного маршу» Мендельсона;

-плакат із світлинами «Найщасливіший момент у житті моїх батьків»;

 -диск із записом фільму «Москва сльозам не вірить»та«Поспішай кохати»

-   запис пісні «Берег любові»;

-   дерево «Щаслива сім я»;

-   обручка;

-   скринька «Погляд у майбутнє»;

-   аркуші з переліком рис характеру чоловіка( дружини);

-   картки із ситуативними вправами;

-   плакат «Правила спілкування»;

-   ЦУВ, телевізор;

-   мікрофон;

-   вислови:

1. « Успішний шлюб - це будинок, який треба щодня реконструювати»

А. Моруа. 2.« У коханні втрачають розум, у подружжі помічають цю втрату.»

М. Сапфір. 3.« Кохання- це не дивитися одне на одного, а дивитися разом в одному напрямі.»

А. Сент - Екзюпері. 4. Одружитися- це значить наполовину зменшити свої права і удвічі збільшити свої обов язки.»

А. Шопенгауер.

Хід години спілкування:

 Вступне слово .

Важко знайти людину, яка б у дитинстві не захоплювалася казками. Скажіть, а якою подією закінчується більшість казок?  (відповіді учнів) .  Сьогодні ми з вами і поговоримо про весілля.

Що ж таке шлюб? Вершина щастя чи лише перша сходинка на шляху до нього? Які випробування чекають на людей, котрі вирішили створити сім’ю? Ось про це ми нині й поговоримо.

 Вправа «Мозковий штурм»

1.Навіщо люди одружуються?

2. Що треба обдумати перш ніж приймати рішення про шлюб?

3. Який час потрібен, щоб краще розпізнати свого обранця і переконатися у правильності свого вибору?

4. Що, на вашу думку, є головною небезпекою, яка загрожує щастю у шлюбі?

5.Яку роль у міцності сім'ї відіграє матеріальний стан? 6. Чи вважаєте ви себе психологічно готовими до шлюбу? 7.Як ви відноситесь до поділу на чоловічу і жіночу роботу?

8. Як краще чинити в разі конфлікту між закоханими?

9. Ваше ставлення до ранніх шлюбів?

Ю.Чи обов'язковим, на вашу думку, є вінчання у Храмі?

Робота у групах  (розв'язання життєвих ситуацій)

Вправа «Народний суд»

1 група - адвокати

2 група - прокурори

3 група-судді

(учням на перегляд даються уривки з фільмів: «Москва сльозам не вірить», «Поспішай кохати». Суд має постановити - чи міг бути щасливим шлюб у першому і другому випадках.)

Психологічний практикум «Портрет супутника життя»

(учням пропонується перелік рис характеру чоловіка (жінки). Розмістіть названі риси в тому порядку, в якому ви вважаєте важливим для себе.)

 «Правила щасливого шлюбу» (учні записують правила щасливої сім'ї і ними прикрашають сімейне деревце)

 Вправа «Обручка»   Продовжіть речення «Шлюб-це ...».

Висновок:  То що ж таке шлюб - вершина щастя чи початок випробувань. Безумовно, і те, і те. Побудова сім'ї - це творчість, якою буде сім'я - залежить від її творців. Який птах, таке й гніздо. Ви тільки в 11 класі. Попереду ще вчи­тися і вчитися. Але до вступу в шлюб кожна людина повинна готуватися, як і до майбутньої професії. Нехай ця наша зустріч допо­може вам у виборі супутника життя. Нехай у вашому житті лише один раз прозвучить марш Мендельсона і урочисті слова «оголошую вас чоловіком та дружиною.» Нехай побудована сім'я принесе вам щастя! А допоможуть вам у цьому кохання ,  вірність, повага і ніжність.

ХАЙ ВАМ ЩАСТИТЬ!

Я І КОНФЛІКТ

Класна година

Жити — означає мати проблеми. Розв'язувати їх — означає рости інтелектуально.

Мета:

1. Розвивати пізнавальну сферу учнів.

2.  Розширити уявлення учнів про кон­флікт, формувати навички й уміння при­ймати правильні рішення в конфліктних ситуаціях.

3.  Формувати навички конструктивної взаємодії з іншими в ситуації спілкування в малих групах.

Вступне слово вчителя

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав спілкування людей найбільшою розкішшю у світі. Спілкування людей — досить складний і делікатний про­цес. Кожний з нас вчиться цього все життя, іноді набуваючи досвіду за рахунок помилок і розчарувань. І, на жаль, дуже часто ми потра­пляємо в ситуації, які визначаємо як конфлікт­ні. Яку роль відіграють конфлікти в нашому житті? Як їм запобігти, як їх розв'язувати?

Про це ми й поговоримо сьогодні. І допо­може мені в цьому ІЦ — інформаційний центр (трупа учнів, експертів, а саме: психолог, лікар, бібліотекар).

Конфлікт — проблема досить серйозна. Існує навіть наука, що безпосередньо цим займається, — конфліктологія.

Завдання групам:

Зобразити конфлікт як символ агресії. ІЦ підбиває підсумок: конфлікт — це процес різкого загострення протиріч і боротьби двох і більше сторін.

Учитель:

Існує поняття «конфліктна особистість». Як би ви визначили риси характеру такої осо­бистості? Яку особистість можна назвати конфліктною? Як дати визначення поняттю «безконфліктна особистість»?

Учні по групах визначають риси характе­ру цих особистостей.

Конфліктна особистість:

1. Бажання домінувати за будь-яких обста­вин.

2. Псевдопринциповість.

3.  Зайва прямолінійність у судженнях і висловлюваннях.

4. Поганий настрій, дратівливість.

5.  Негативне оцінювання вчинків і дій інших.

— Чи доводилося вам спілкуватися з таки­ми людьми? Чи буваєте ви іноді такими?

Безконфліктна особистість:

1.   Шанобливе ставлення до думки інших.

2. Спокійний настрій.

3. Уміння вислухати іншого.

4.  Стриманість у висловлюваннях і судженнях.

5. Розважливість у вчинках. підбиває підсумок Лікар:

—  Бути конфліктною особистістю не тільки некрасиво, а й небезпечно для здо­ров'я. Дратівлива людина частіше хворіє на ГРЗ, виникають хвороби печінки. Людина, яка не може пробачити образи близьких людей, а пам'ятає їх і переживає через це, може занедужати на рак. Ті, хто полюбляють критикувати інших людей, часто хворіють на радикуліт. До захворю­вань нирок схильні люди, які полюбляють нав'язувати усім свою волю. Про все це докладно пише у своїх працях Луїза Хей — американський лікар. Вона розповідає про те, як занедужала на рак легень і вилі­кувалася, пробачивши всі образи.

На своєму прикладі вона довела, що від хвороби можна вилікуватися, ставши добрі

шим, толерантнішим, стриманішим і шано­бливішим до інших.

Психолог:

— Як позбутися стану, що виник під впли­вом негативних емоцій? Насамперед навчіть­ся контролювати свій настрій, якщо він зіпсу­вався, з'ясуйте причини цього. Можливо, ви не завжди умієте відрізнити головне від дру­горядного або ставите занадто великі вимоги до інших людей чи до себе. А може, ви про­сто перевтомилися і вам необхідне ^обре від­почити, виспатися.

Не зважаючи на причину поганого настрою, його треба поліпшити. В цьому допо­може фізична праця, рухи, прогулянка або цілющий вплив природи.

Учитель:

— За підсумками анкетування про те, як ви долаєте стресові ситуації, можна зробити висновок: (учитель читає найпопулярніші від­повіді).

Бібліотекар:

— Існує ще одне, мало досліджене джере­ло життєрадісності і бадьорого настрою, спо­сіб запобігання захворюванням і продовжен­ня життя. Це твори літератури і мистецтва. Відомий англійський дослідник Чарльз Дарвін у своїй книзі «Автобіографія» писав: «.'..Якби мені довелося знову прожити своє життя, я встановив би для себе правило читати певну кількість віршів і слухати певну кількість музичних композицій хоча б раз на тиждень; можливо, шляхом цих постійних вправ мені вдалося б зберегти активність тих частин моз­ку, які зараз атрофувалися. Ця втрата рівно­значна втраті щастя і позначається на розумо­вих здібностях, моральних якостях, тому що слабшає емоційна сторона нашої природи».

Цей здогад видатного вченого давнини підтверджується даними сучасної науки. Дослідження вчених-медиків свідчать, що переключення уваги від звичних занять необ­хідне для психічного відпочинку й відновлен­ня стомленої нервової системи. Зміни, що відбуваються внаслідок споглядання творів образотворчого мистецтва, прослуховування музики, відвідування театру, кіно, позитивно впливають на багатьох людей.

Отже, якщо у вас поганий настрій, постав­те улюблену музику, прочитайте вірші улю­бленого поета, тобто будь-яким способом уві­йдіть у світ мистецтва, де інший темп і ритм. Можливо, ця мелодія додасть вам гарного настрою.

—  З ким найчастіше конфліктують учні?

Учень — учитель; учень — учень; учень

— батьки.

Завдання групам

Пересісти по групах, де стоять таблички. Придумати проблему, що може призвести до конфліктної ситуації між цими суб'єктами. При цьому використовувати тільки міміку і жести. Інші повинні розповісти проблему і запропонувати шляхи її вирішення.

Учитель підбиває підсумок

У суперечці не можна перемогти. Якщо ти програв — то програв, якщо переміг — теж програв (Д.Карнегі). Чому? Здобувши пере­могу, ви почуваєтеся чудово. А ваш співроз­мовник? Ви змусили його відчути вашу пере­вагу. Ви зачепили його самолюбство. Він засмучений. Чи приємно вам про це згадува­тися? Якщо ти не егоїст і хочеш чогось досяг­ти у житті, ніколи не витрачай часу на супер­ечки, що псують настрій. «Єдиний спосіб виграти в суперечці — це розв'язати її кон­структивно для обох сторін».

Лікар:

— Під час конфлікту людина перебуває у стані емоційного збудження. Переважають агресивні емоції: гнів, злість, роздратуван­ня, розчарування. Науковці визначили, що кожна конфліктна ситуація не проходить для організму безслідно. Нервова система регулює емоційний стан людини. Емоції впливають на стан і функціонування вну­трішніх органів. Образа, суперечка, горе, злість, заздрість або прагнення помститися

— усе це знижує захисні сили організму та скорочує життя. Негативні емоції спричи­няють глибокі зміни в серцево-судинній системі. Вони часто супроводжуються завмиранням серця, болем і неприємними відчуттями у серці, підвищенням артеріаль­ного тиску.  Науковці всіх країн докладають багато зусиль у боротьбі з усім, що руйнує люд­ський організм, — старістю, передчасною смертю. Узагальнивши досягнення науки в цьому питанні, можна зробити висновок, що віддалення старості і продовження актив­ного життя залежить від багатьох чинників, де найголовніші — генетична запрограмо­ваність і раціональне харчування, а також уміння контролювати свої емоції та керу­вати ними.

На завершення нашого заняття можна дати сім порад, що ґрунтуються на досвіді психологів, лікарів і науковців різних країн. Ці поради допоможуть вам володіти собою, завжди бути в гарному настрої.

Умій володіти собою

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб бороть­би з душевним занепокоєнням — постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої негаразди, намагайте­ся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3.  Не намагайся змінювати або переви­ховувати інших. Набагато корисніше й без­печніше займатися самовихованням. Пам'ятайте: кожна людина — така сама яскра­ва індивідуальність, як і ви, сприймайте її такою, якою вона є. Намагайтеся знайти в людині позитивні риси, вчіться бачити її пере­ваги і в стосунках з нею спиратися саме на ці якості.

4.  Майте мужність від щирого серця визнати свої помилки. Не задирайте носа.

5. Вчіться володіти собою! Гнів, дратівли­вість, злість спотворюють людину. Егоїзм — причина багатьох конфліктів. Виховуйте в собі терпіння, пам'ятайте, що «рана гоїться посту­пово». Не зациклюйтесь на дрібницях.

6. Будь-яка справа починається з першо­го кроку! Пам'ятайте: перешкоди нам дають­ся для нашого розвитку.

Людина має необмежені можливості само­вдосконалення, причому у всіх галузях своєї життєдіяльності.

Підготовча робота до класної години на тему «Привіт! Я — конфлікт»

1. Анкетування учнів.

— Як ви реагуєте на критику?

— Який ви співрозмовник?

— Чи агресивні ви?

— Чи умієте ви контролювати себе?

2. Цикл бесід на класних годинах.

— Самоорганізація та самодисципліна.

— Воля і характер.

— Поспішайте робити добро.

— Риси особистості.

3. Дослідницька робота учнів. «Чи вигід­но бути конфліктною людиною? »

4. Конкурс малюнків на тему: «Який я у гніві?»

5. Виставка книжок на тему «Конфлікт».

Учитель

Підіб'ємо підсумок класної години.

— Чого ми навчилися?

— З якими новими словами і поняттями ознайомилися сьогодні?

— Що конкретно знадобиться вам з того, про що йшлося на занятті?

НЕБЕЗПЕКА, ЯКА МОЖЕ ТОРКНУТИСЯ КОЖНОГО

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ ТА ВІЛ/СНІДУ

Тема профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу в школі набула неабиякої актуальності й потребує зу­силь усіх, хто вчить і ви­ховує. Але як впли­нути на душу дитини, як на емоційному, глибинному рівні донести їм страшну інформацію, що в будь-який момент може торкнутися кожного з них?

Страшно не те, що страждає тіло, а те, що руйнується душа. Наука мо­же знайти засіб для лікування тіла, але жодна наука не знай­де засобу для зцілення душі.

НЕЗАКІНЧЕНИЙ ЩОДЕННИК

Учора відсвяткував своє вісімнадцятиліття. Як завжди: алкоголь, сигарети. Друзі, можна сказати, змусили спробувати курнути траву. Спасибі друзям. Ги­дота неймовірна. Упевнений, що більше в житті не вживатиму наркотиків.

Збрехав. Нудна компанія, робити було нічого. Викурили по косяку. Посміялися.

У курінні трави не бачу нічого поганого. Залежності не викликає. Якийсь час відчуваєш легкість, свободу, радість, любов до всіх і всього, що тебе оточує, забуваєш про всі проблеми. По-моєму, це найкращий спосіб розслабитися.

Деякі з моїх друзів говорять, що я став на слизьку доріжку. Дурниця. Сила волі є. Звикання немає. У будь-який момент зможу кинути. Наркоманом бути не хочу і не буду. Наркомани — не люди, а живі трупи. До наркоманів усім байду­же, крім таких, як вони. Не хочу стати одним із них. Трава — незначний мо­мент у моєму житті. Незабаром набридне.

Хто б міг подумати, що так багато людей у моєму дворі курять травку регулярно. З'явилися нові друзі, багато старих друзів від мене відвернулися. Дивні люди. Яка різниця, курю я чи ні? Ідеальних людей не буває. Це були несправжні друзі, вони просто шукали привід розірвати відносини зі мною — і знайшли.

Чесно кажучи, не розумію, що я робив раніше. Життя було нудним і одноманітним. Трава відкриває в мені й у навколишньому світі речі, яких я раніше не помічав. Я насолоджуюся життям, мене багато чого цікавить. Але не хочу, щоб про це довідалася мама. Вона мене не зрозуміє.Їїй буде боляче. Як це — дізнатися, що твоє дитя, на яке покладали такі надії, — наркоман. Їй же не станеш пояснювати різницю між наркоманом і растоманом, ким я помалу стаю. Мене це не лякає. Розумні люди говорять, що трава шкодить здоров'ю менше від сигарет.

Купую велику кількість у надійних людей. Продаю ще надійнішим. Із цього маю свій відсоток. Подумати тільки: це — мій перший бізнес.

Забив косяк перед парами. Ніколи не думав, що вища математика — це так смішно.

Був на вечірці. Познайомився з хлопцями, що запропонували мені «екстазі». Я довго «ламався», але потім погодився на символічну дозу. Супер, я увійшов у ритм музики і танцював до ранку.

Весь наступний день — депресія. Більше нічого.

Колеса — це супер. Проковтнув одну таблетку — і тобі добре. Сині сонячні промені освітлюють різнобарвну галявину, на якій я лежу. Мені добре, легко... Знаю, що завтра буде погано, все буде боліти. Але це — ніщо порівняно з кількома годинами блаженства.

Одного разу на черговій трансовій вечірці під «екстазі» я полетів у космос. Бачив зірки, міг до них доторкнутися. Було цікаво подивитися, що там на них. Раптом я згадав про маму, яку люблю, без якої не можу жити — і повернувся на Землю, уже таку далеку... Прийшов до тями у лікарні. Лікарі сказали, що в мене — сильний «передоз». Мене дивом відкачали. Мама, звичайно, про все дізналася. У той день я серйозно замислився над своїм життям. До чого я дійшов! Більше — ніяких наркотиків.

Ходили до психолога. Він сказав, що я зможу подолати це самостійно, без допомоги лікарів.

Уже тиждень я без наркотиків. Важко... Мене тягне до... Сам не знаю до чого. А, ну звичайно, ось що таке — залежність.

Вийшов погуляти. Від пива стало тільки гірше.

Ходив на медичне обстеження. У крові знайшли СНІД. Коли це я встиг? Хоча, звичайно, я ж не пам'ятаю, що було на вечірках... Хворобу не міг приховувати від своєї дівчини. Вона була єдиною людиною, яка мене завжди підтримувала й люби­ла, незважаючи ні на що. Пішла. Сказала, що це була остання крапля. Я зайшов надто далеко. Звичайно, її можна зрозуміти, ніхто б не витримав. Навіщо, для кого жити? От чорт, що це зі мною? Звичайно ж, для мами. Піду-но я вип'ю пива.

Запій. Довгий запій. Глибокий запій. Мене знайшли наркомани. Так, так, саме ті особистості, що розкладаються. Укололи мені дозу. Мені було все одно. Я навіть не пам'ятаю, що зі мною було.

Мати занепала духом. Вона ходила похмура. Схудла. Не хотіла зі мною розмовляти. Вона знала все і знала, що допомогти вже не може. Можливо, їй варто було б прив'язати мене до ліжка, поки я спав, і викликати лікаря. Мене б забрали до лікарні, може, вилікували б. Мати не винна, її я не звинувачую. Не маю права.

Опинився вдома, слава Богу. Але мене щось гнітило. Я вийшов надвір. Зустрів тих самих наркоманів і прийняв дозу. Цього разу я пам'ятав усе. Краще б не пам'ятати. Світ став чорним. Над моєю головою літали величезні птахи, сон­це було чорне, люди перетворилися на монстрів. Мене охопив страх, точніше жах, я боявся невідомо чого, мене трусило, я постійно чув якийсь звук, який не можу описати. Так продовжувалося увесь день.

Нарешті протверезіла голова. Я зрозумів, що дійшов до межі. Я вмер уже дав­но, заодно занапастивши долю своєї матері. Безглуздо жити й завдавати близьким болю. Мамо, пробач мене за все. Я завжди тебе любив. Мені не хотілося щоб так усе закінчилося. Досить. Набридло. Усе...

Ми не знаємо, чи жила ця людина колись, чи ні, але з упевненістю можем сказати, що зараз її немає серед живих.